Бахаріязавр

Бахаріязавр - Bahariasaurus (що означає « ящірка Bahariya » ) це загадковий рід великих тероподових динозаврів.

Період існування – приблизно від 100,5 - 93 млн років тому. Пізній крейдовий період.

Розміри:

· Довжина – 11 - 12 метрів

· Висота – 4 - 4,5 метри

· Маса – 4 тонни

Харчування – М'ясоїдний

Виявлено - Бахаріязавр був знайдений у 1910-х роках, оазис Бахарія, Єгипед, Марокко – пласти Кем Кем.

Природна група - Тероподи

Рід – Bahariasaurus

Максимальна швидкість:

· Біг - 30 - 40 км/год

Короткі факти про бахаріазавра:

Існував від 100,5 млн років тому до 93 млн років тому.
Bahariasaurus був агресивною істотою і хижим м'ясоїдом.
Він становив серйозну загрозу для своєї здобичі та харчувався більшістю тварин того часу.
Мешкав у наземному середовищі існування (ліси, луги)
Був м'ясоїдним
Розмножувався відкладанням яєць
5 різних екземплярів були знайдені палеонтологами
На жаль, ці єдині матеріали були знищені під час бомбардувань Другої світової війни (бомбардування Мюнхена в 1944).

Зовнішній вигляд

Бахаріязавр — один із найбільших відомих теропод, його довжина становить 11 - 12 метрів. Висота до 4 метрів. Вага — 4 тонни.

Порівняльна ілюстрація з людиною африканського ящера від німецького художника Джошуа Кнуппе

Пересувався хижий динозавр на двох сильних ногах. Довжина лобкової кістки - 1,03 м. Він не відрізнявся видатними біговими якостями, але, швидше за все, був дещо рухливіший від багатьох тероподів схожої довжини. Передні кінцівки не виявлено.

Враховуючи, що у бахаріязавра проглядаються деякі спільні риси з дельтадромеєм (Deltadromeus), цілком можливо, що вони були добре розвинені.

З іншого боку, це не обов'язково, бо надгігантським тероподам зазвичай властиві невеликі верхні кінцівки. А бахаріязавр значно перевершував дельтадромея у розмірах.

На жаль, череп також не знайдений, тому поки що можна здогадуватися про його будову. У загальних рисах, швидше за все, він мав довгасту форму і був забезпечений рядами найгостріших зубів, аналогічних таким у дельтадромея. Грізний бахаріязавр, втілений на папері американським палеохудожником Тоддом Маршаллом.

Тулуб динозавра був витягнутим і відносно полегшеним. Довжина найбільшого хребця HM 1922 X47 – 20 см. Традиційно для хижих тероподів воно завершувалося довгим хвостом. У цілому нині бахаріязавр був втіленням чудово озброєного і, ймовірно, досить універсального гігантського теропода. Філогенетична позиція точно не визначена. Його відносили до кархародонтозаврідів і навіть до тиранозавридів.

Скелет

На першому фото Ернст Стромер біля стегнової кістки Бахаріязавра

Малюнок лобкових кісток Bahariasaurus ingens з Paleofile.

Харчування та проживання

Бахаріазавр харчувався м'ясоїдною їжею. Вони вживали м'ясну дієту на основі комах і тварин, наявних у їхньому середовищі існування. Дієта молодняку була схожа на батьківську. Середовище існування Бахаріязавра — це ліси та луги, де вони легко можуть знайти комах і дрібних тварин. Сусідні крокодили - Саркозух

Тут його шляхи могли перетнутися вже з гігантським Спінозавром, цілком готовим захищати свою територію. Міг Бахаріязавр, користуючись своєю рухливістю, частково полувати і на тероподів менших розмірів, яких у цих місцях було достатньо. Наприкінці крейдяного періоду північноафриканські простори були гарним місцем проживання для ендемічних завроподів. Прозорі річки і озера, що переливається на сонці, були наповнені рибою, молюсками та іншими безхребетними. Гнучкі крокодиломорфи теж залишили свій слід на крейдяних пісках. Але головне, ці умови сприяли появі на околицях дуже великих тероподів. Одним з ним став бахаріязавр.

Незважаючи на свій вражаючий розмір, він відрізнявся легкістю будови і, швидше за все, був досить рухливим. Можливо, набагато більш рухливий, ніж сусідні Спінозавр (Spinosaurus) і Кархародонтозавр (Carcharodontosaurus). Це припущення зміцниться, якщо спорідненість із дельтадромеєм справді підтвердиться.

Бахаріязавр, що вискалився у виконанні американського художника динозаврів Нобу Тамури.

На жаль, череп бахаріязавра знайдено не був, і ми можемо тільки здогадуватися про його раціон. Однак у будь-якому випадку туди входили досить великі тварини. Цілком можливо, що він полював на Паралітітанів (Paralititan), Єгиптозаврів (Aegyptosaurus) і ще одного завроподу, що погано ідентифікується (тимчасово cf. Dicraeosaurus sp.).

Але тут його інтереси перетиналися з іншим гігантським тероподом, кархародонтозавром. Якщо хижаки справді жили одночасно, між ними регулярно могли виникати серйозні конфлікти. З іншого боку, бахаріязавр міг періодично шукати їжу поблизу водойм. Полювати на крокодиломорфів (наприклад, Elosuchus) і ласувати черепахами.

Історія виявлення

Бахаріазавр був знайдений у 1910-х роках під час експедиції до Північної Африки під керівництвом Маркграфа та Стромераю.

На жаль, ці єдині матеріали були знищені під час бомбардувань Другої світової війни (бомбардування Мюнхена в 1944). Фахівці з нетерпінням чекають на нові відкриття. Цей самий рейд знищив голотипи Спінозавра, Егіптозавра та іншої фауни бахарії. Більше скам'янілостей було попередньо віднесено до формації Фарак.

Місце перших знахідок показано на карті (Bahariya Oasis). Описав бахаріязавра у 1934 р. відомий німецький палеонтолог Ернст Стромер. Bachariasaurus ingnes - ім'я ingens перекладається з латини як "величезний". Неважко здогадатися, що в ньому відбито вражаючі розміри динозавра.

Голотип отримав ярлик HM 1922 X47. Він включає 2 спинних та 3 крижових хребця, хребцеву дугу, частину ребра, лобкові кістки та ближній кінець сідничної кістки. Крім нього відомо ще кілька незначних розрізнених фрагментів, у тому числі з формації Кем-Кем (Марокко та Алжир) та групи Тегама (Нігер).

Бахаріязавр, за більшістю оцінок, є одним із найбільших тероподів, що наближається до розмірів інших великих тероподів, таких як Тиранозавр Рекс і сучасний Кархародонтозавр.