Альбертадромеус

Альбертадромеус - Albertadromeus syntarsus назва означає "Бігун з Альберти"

Період існування - 77 – 76 млн. років тому під час середнього кампанського етапу, пізнього Крейдового періоду.

Розміри:

· Довжина – 1,3 - 1,6 метрів

· Висота – близько 1 метра

· Маса – до 20 кілограм

Харчування – Травоїдний, м'ясоїдний

Виявлено: в 2009 в місцевості Канал-Крік у формації Верхній Олдман, яка є частиною групи Беллі-Рівер в Альберті, Канада.

Підряд: Орнітісія (Ornithischia)

Родина: Тецелозавриди(Thescelosauridae)

Підродина: Ородромини(Orodrominae)

Вид: Albertadromeus syntarsus

Максимальна швилкість: 40 км/год.

Факти про Альбертадромеуса:

Він належить до Ornithopoda, групи двоногих травоїдних динозаврів, яка включає гадрозаврів та ігуанодонтів.
Albertadromeus є одним із найдавніших відомих орнітоподів, і його примітивні характеристики роблять його важливим видом для розуміння еволюції групи.
Це був один із найменших орнітопод
Вважається, що Альбертадромеус був всеїдним, тобто харчувався як рослинами, так і тваринами. Його зуби добре підходили для обох типів їжі.

Альбертадромеус - Albertadromeus syntarsus - вимерлий рід двоногих динозаврів-орнітішів пізнього крейдяного періоду на території сучасної Альберти, Канада.

Albertadromeus syntarsus означає «бігун Альберти зі зрощеними кістками стопи»

через його швидку, спритну ходу.

Зовнішній вигляд

Альбертадромеус був маленькою, спритною, двоногою травоїдною або всеїдною твариною. Ймовірно, його довжина становила близько 1,6 метра, висота до 1 метра і важив близько 20 кілограмів. У нього була довга шия і маленька голова, а також відносно довгі передні кінцівки.

Його зуби були пристосовані для випасу на низинній рослинності,як-от невеликі папороті та трави, та більші плоскі зуби для подрібнення. Хвіст також був надзвичайно довгим і, можливо, використовувався для рівноваги під час бігу.

Харчування та проживання

Цей вид є найменшим відомим рослиноїдним динозавром у своїй екосистемі, і команда припускає, що він використовував свою швидкість, щоб уникнути хижаків, та багатьох видів м’ясоїдних динозаврів, які жили в той же час.

«У відомому різноманітті динозаврів пізньої крейди Північної Америки переважають великі рослиноїдні динозаври. Чому відомо так мало маленьких динозаврів з регіону близько 77 мільйонів років тому? Менші тварини мають менше шансів зберегтися, ніж великі, тому що їхні кістки делікатніші й часто руйнуються перед скам’янінням».

«З наших попередніх досліджень ми знаємо, що існують упередження щодо збереження кісток цих маленьких динозаврів», — пояснив доктор Калеб Браун з Університету Торонто, провідний автор статті, опублікованої в Journal of Vertebrate Paleontology .

«Зараз ми починаємо розкривати це приховане різноманіття, і хоча скелети цих маленьких орнітопод є рідкісними та фрагментарними, наше дослідження показує, що ці динозаври були більш поширені у своїх екосистемах, ніж вважалося раніше».

«Альбертадромеус, можливо, був близько до нижньої частини харчового ланцюга динозаврів, але без таких динозаврів у нас не було б таких гігантів, як Тиранозавр Рекс (T. rex ).

Наше розуміння структури екосистем динозаврів залежить від скам’янілостей, які збереглися. Фрагментарні, але важливі екземпляри, такі як Альбертадромеус, свідчать про те, що ми тільки починаємо розуміти форму різноманітності динозаврів і структуру їхніх спільнот», – сказав співавтор доктор Майкл Райан з Клівлендського музею природної історії.

«Ви можете уявити собі таких маленьких динозаврів, які заповнюють нішу тварин, таких як кролики, і є основними, але відносно непомітними членами їхньої екологічної спільноти», – підсумував старший автор доктор Ентоні Рассел з Університету Калгарі.

Історія виявлення

Голотипний екземпляр Albertadromeus TMP 2009.037.0044 складається з двох спинних хребців, хвостового хребця, шийних ребер, окостенілих сухожиль, лівої великогомілкової та малогомілкової кісток, неповної правої малогомілкової кісток, а також фрагментів плеснової та нігтьової кісток.

Вони були виявлені Девідом Евансом під час розкопок на канадській Молочній річці в 2009 році і належать до верхньої частини формації Олдман. На основі поляризації шар знахідки датується приблизно 76 мільйонами років, тобто кампанським періодом. У той час місце відкриття було на західному узбережжі Західних внутрішніх морських шляхів, які в крейдяному періодірозділяли Північну Америку на Ларамідію та Аппалачі