Ахіллобатор

Ахіллобатор - Achillobator назва означає: «герой Ахіллеса»

Період існування – 95 - 85 мільйонів років тому, пізній крейдовий період.

Розміри:

· Довжина –до 6 метрів

· Висота – 1,25 - 1,8 метри

· Маса – 300 - 350 кг

Харчування – М'ясоїдний

Виявлено - в 1989 році Буркхант, формація Баян Шир, Монголія.

Природна група - Тероподи

Родина - Дромеозавриди (Dromaeosauridae) (пернаті тероподові динозаври)

Підгрупа - Евдромеозавриди (Eudromaeosauria) (пернаті Гіперхижаки)

Максимальна швидкість: близько 40 км/год

Ахіллобатор - назва Achillobator насправді є поєднанням двох слів Achilles і Bator (Ахілл був відомим воїном/героєм у грецькій міфології, Батор — це монгольське слово, що означає: "герой").

Цей динозавр був хижаком і належав до того ж сімейства, що й Дейноніх і Велоцираптор. Ахіллобатор походить з роду дромеозавридів (пернатих динозаврів з вигнутим серпоподібним кігтем), що жили в Азії протягом пізнього крейдяного періоду близько 95 мільйонів до 85 мільйонів років тому.

Зовнішній вигляд

У довжину Ахіллобатор мав до 6 метрів, висотою до 1,8 метри та важив близько 300 - 350 кг, був активним двоногим динозавром, який бігав на двох задніх кінцівках. Він є далеким родичем сучасних птахів, схожий на птаха, але не міг літати.

Він міг розвивати досить хорошу швидкість та не був пристосований для підтримки високих швидкостей протягом тривалого часу. Ахіллобатор відрізнявся певними особливостями: він мав дивне положення стегон, що відрізняло його від хижих динозаврів, таких як Велоцираптор, це змусило багатьох вчених вважати, що це абсолютно нова форма динозавра.

Ахіллобатор запеклий м'ясоїдний хижак, який постійно полює, щоб знайти свою жертву. Завдяки серповидному кігтю його неможливо прийняти за спокійну травоїдну істоту. Саме цей кіготь, у формі серпа, був одним з найбільш небезпечних для життя та смертоносних частин тіла, ним можна було впинатись в жертву. Кіготь знаходився на другому пальці його задньої кінцівки.

Вид названий Achillobator Giganticus, оскільки він набагато більший за більшість інших дромеозавридів.

Вважається що Ахіллобатор є одним із прабатьків сучасних птахів, тому що, як і багато хижих динозаврів крейдяного періоду, ахіллобатор зображується в оперенні.

Велика верхня щелепа вказує на відносно велику голову, її довжина становила близько 29 см (290 мм), та була пропорційно подібна за розміром до голови карнозавра.

З кожного боку верхньої щелепи було по 11 зубів, загальна кількість зубів невідома. Міцні та потужні задні кінцівки і унікальні стегна Achillobator були хорошими інструментами для нападу. Передні кінцівки були короткі але сильні, здатні ловити та утримувати жертву, що пробує втекти.

На відміну від інших дромеозавридів, великогомілкова кістка ахіллобатора коротша за стегнову кістку, що означає уповільнену швидкість бігу. Співвідношення його висоти до довжини також менше, це означає, що ноги більше підходять для витривалості та сили, а не швидкості. З огляду на це, ахіллобатор все ще є легким дромеозавридом і, ймовірно, міг бігти зі швидкістю близько 40 км (25 миль) на годину.

Харчування

Ахіллобатори, ймовірно, полювали зграями, щоб допомогти одне одному знищити велику здобич, оскільки великі травоїдні динозаври були досить поширені в крейдяній Монголії.

Achillobator не був таким швидким, як більшість його жертв, тому перебування у великій зграї та оточення здобичі з декількох сторін значно збільшило б шанс успішного полювання.

У 2020 році Пауерс і його колеги повторно дослідили верхню щелепу таксонів евдромеозаврів, дійшовши висновку, що більшість азіатських видів мають подовжені морди, на основі верхньої щелепи (такі, як велоцираптор, відомі за повними черепами), вказує на вибіркове харчування, наприклад підбирання дрібної швидкої здобичі.

Зграя ахіллобаторів, що оточує дорослого таларуруса

Ахіллобатор однак є винятком для азіатських евдромеозаврів, які мають міцну та глибоку верхньощелепну морфологію, подібну до північноамериканських евдромеозаврів, які також мають кремезні та глибокі морди, що вказує на спорідненість із цими членами. Пристосування Ахіллобаторів і північноамериканських евдромеозаврів вказують на дієту, що полягала у полюванні на велику здобич.

Історія виявлення

У 1989 році під час польових розвідок, які досліджували відслонення в районі Хонгіл у південній центральній частині Монголії, проведеної Монгольсько-Російською палеонтологічною експедицією в пустелі Гобі, було зроблено багато відкриттів скам'янілостей динозаврів.

Приблизно в 5,6 км (5600 м) від цього місця, в основному розрізнений частковий скелет теропода був виявлений у відкладеннях місцеположення Буркхант, формація Баян Шире, (інших знахідок експедиція в цьому населеному пункті не виявила). Останки були знайдено в дрібнозернистому середньому пісковику /сірому аргілліті, який був відкладений ще в пізньому крейдяному періоді. Його зібрав і підготував помічник палеонтолога Намсарай Батулсін і зберігав як MNUFR-15. Через десять років зразок був офіційно описаний у 1999 році і став голотипом для нового роду та виду Achillobator giganticus.

Опис виконали монгольський палеонтолог Алтангерел Перле та північноамериканські палеонтологи Марк А. Норелл і Джеймс М. Кларк. З точки зору етимології, родова назва Achillobator, походить від латинського слова «Achillis» ( родовий відмінок однини Achilles ) через велике ахілесове сухожилля, яке підтримувало другий палець з кігтем (відомого як «кіготь серпа») який зустрічається у більшості дромеозавридів, і старомонгольського слова «баатар» ( baatar , що означає герой).