Хто такі динозаври?

Динозаври ( «страшна»«ящірка») — надряд плазунів, який з’явився близько 251 млн років тому. Динозаври були панівною групою наземних хребетних в мезозойську еру (тріасовий, юрський і крейдовий періоди), аж до масового вимирання 65 млн років тому. Описано понад 1000 видів. Рештки знайдені на всіх сучасних континентах. Поділяються на 2 ряди: птахотазові (Ornithischia) і ящеротазові (Saurischia), останні були предками птахів і, можливо, були теплокровними. Довжина різних видів коливалася від 0,35 до 35 м, вага — від 110 грам до понад 100 т.

Динозаври є найімовірнішими предками птахів, і в більшості сучасних класифікацій птахів відносять до динозаврів. Проте традиційно «динозаврами» називають тільки динозаврів-нептахів. Найближчими великими спорідненими групами тварин є крокодили та вимерлі птерозаври.

Динозаври - різноманітна група тварин з таксономічних , морфологічних та екологічних позицій. Птахи, що налічують понад 10 тисяч живих видів, є найрізноманітнішою групою хребетних, окрім персиформних риб. Використовуючи матеріали з копалин, палеонтологи ідентифікували понад 500 різних родів і більше 1000 різних видів не-пташиних динозаврів. Динозаври представлені на кожному континенті як існуючими видами (птахами), так і залишками копалин. Протягом першої половини 20-го століття, перш ніж птахи були визнані динозаврами, більшість з наукової спільноти вважали, що динозаври були млявими і холоднокровними. Більшість досліджень, проведених з 1970-х років, вказують, що всі динозаври були активними тваринами з підвищеним метаболізмом і численними адаптаціями для соціальної взаємодії. Деякі були травоїдними, інші м'ясоїдними. Докази свідчать, що відкладання яєць і створення гнізда є додатковими рисами, які властиві всім динозаврам, пташиним і не-пташиним.

У той час як динозаври були водно-двоногими, багато вимерлих груп включали чотириногі види, а деякі з них могли міняти стійки. Розвиток візуальних структур, таких як роги або гребені, є загальними для всіх груп динозаврів, а деякі вимерлі групи розвинули скелетні модифікації, такі як кістяні панцирі та шипи.

Незважаючи на те, що динозаври, що вижили, пташиного походження (птахи), як правило, невеликі через те, що існують розміри з обмеженням в польоті, багато доісторичних динозаврів (не пташиний і пташиний) були великими - за оцінками, найбільші динозаври зауроподи, які досягли 39,7 метрів (130 футів) і висоти 18 метрів (59 футів) і були найбільшими наземними тваринами всіх часів. Тим не менш, ідея, що не-пташині динозаври були тільки гігантськими, є помилкою, що частково ґрунтується на збереженні, оскільки великі, міцні кістки довше зберігаються, до моменту затвердіння . Багато динозаврів були досить маленькими:

Джуравенатор , наприклад, довжиною всього близько 50 см (20 дюймів).

Оскільки перші скам'янілості динозаврів були визнані на початку 19-го століття, підкріплені скелети динозаврів були головними визначними пам'ятками в музеях по всьому світу, а динозаври стали постійною частиною світової культури. Великі розміри деяких груп динозаврів, а також їхня начебто жахлива і фантастична природа, забезпечили регулярний вигляд динозаврів у найпопулярніших книгах і фільмах, таких як Парк Юрського періоду . Стійкий громадський ентузіазм до тварин призвів до значного фінансування науки динозаврів, а нові відкриття регулярно висвітлюються у засобах масової інформації.

Перші динозаври були відносно невеликими. Найдавніші відомі динозаври, такі як еораптор, сатурналія чи еодромеус, були завдовжки 1-1,5 м.

Перші динозаври-гіганти з'явилися у кінці тріасу, це були рослиноїдні прозавроподи, які могли сягати до 9 м. Паралельно з ними збільшилися й хижаки, але про великих хижаків тріасу відомо небагато. У юрському періоді з'явилися диплодокові, титанозаврові та брахіозаврові — відповідно найдовші, найважчі та найвищі наземні хребетні за всю історію Землі.

Серед хижаків найбільшим був спінозавр (можливо, до 17 м), основу раціону якого складала риба. Тиранозавр і деякі гіганотозаврини були завждовжки до 15 м.

Динозаври відносяться до групи архозаврів. До цієї групи також відносяться крокодили і вимерлі птерозаври й текодонти. Самі динозаври — великий надряд, до якого відносяться два великих ряди, які розрізняються за будовою тазу:

Ящеротазові

ящеротазові

(Saurischia)

Птахотазові

птахотазові (Ornithischia). Поділ на ці два ряди був запропонований у 1887 році британським палеонтологом Гаррі Сілі (Harry Seeley). Назви носять умовний характер, оскільки у ящеротазових динозаврів будова тазу не схожа на його будову у ящірок, а птахи походять не від птахотазових, а від ящеротазових динозаврів. Ящеротазові — ряд динозаврів з лобковими кістками, первинно направленими вперед (як у крокодилів). У деяких відносно пізніх ящеротазових лобкові кістки стають спрямовані назад (як у птахів). У птахотазових лобкові кістки направлені назад первинно.

Серед обох груп є як чотириногі форми, так і двоногі.

Дієту динозаврів визначають за допомогою їхніх зубів та скам'янілого посліду — копролітів. Кожен динозавр мав унікальну будову зубів, пристосовану для споживання певного типу їжі. Наприклад, завдяки цьому ми знаємо, що тероподи були хижаками: в більшості з них зуби конічної форми, приплюснуті з боків, з загостреними краями і завернуті назад, щоб втримувати жертву. Ще докладнішими є копроліти: вони містять дані про те які саме види рослин чи тварин їв динозавр.

Дієту хижаків можна визначити за допомогою слідів від укусів на кістках їхніх потенційних жертв, і вмісту скам'янілих решток в області черевної порожнини під час розкопок (залишки кісток тощо).

Більшість динозаврів не могли пережовувати їжу, бо в багатьох видів не було щічних м'язів. Єдиною групою з цією властивістю були деякі пізні орнітоподи. Деякі динозаври спеціально ковтали камінці (гастроліти), щоб ті перемелювали жорстку їжу в шлунку.

Можливо, деякі хижаки, такі як маюнгатол і целофізис були схильні до канібалізму.