Аляскацефал

Аляскацефал– Alaskacephale (аляскинська голова)

Період існування – близько 72 – 68 мільйонів років тому. Пізній кампанський та маастрихтський етап пізньої крейди.

Розміри:

· Довжина – 2,25 метри

· Висота – 90 см

· Маса – 40 кг

Харчування – Травоїдний

Виявлено - У 1999 році поблизу річки Колвілл на Алясці (США).

Будова тіла

Довжина тіла аляскацефалу сягала 2,25 метрів. Висота до 0,8 метрів. Він важив до 40 кг.

На жаль, через мізерне число викопних залишків поки що можна лише здогадуватися, як саме виглядав пізньокрейдовий житель Аляски. Наразі припущення засновані на морфології найближчих родичів. Пересувався аляскацефал на двох довгих ногах. Імовірно, аляскацефал мав досить високу швидкість пересування. Це допомагало йому рятуватися від численних тероподів Прінс-Крік.

Передні кінцівки куполоносного динозавра були досить короткими, але при цьому непогано розвиненими. Очевидно, вони були забезпечені п'ятьма пальцями.

Якщо брати за основу лускату кістку і відштовхуватися від пропорцій пахіцефалозавра, то череп досягав довжини близько 21,7 см. У верхній його області розташовувалась головна пам'ятка аляскацефалу - об'ємний і товстий купол. Тулуб пізнокрейдового динозавра, швидше за все, був округлим і відносно щільним. Традиційно для пахіцефалозаврід воно завершувалося довгим хвостом. В цілому аляскацефал був досить рухливим ящером, філогенетично близьким до пахіцефалозавра.

Харчування та спосіб життя

Північноамериканське оточення Прінс-Крік, з лишком насичена водоймами, на початку маастріхту стала притулком багатьох рослиноїдних динозаврів. Від малого до великого. По сусідству з невеликим аляскацефалом могли мешкати навіть значні едмонтозаври (Edmontosaurus) з пахіринозаврами (Pachyrhinosaurus).

Швидше за все, як і інші відомі пахіцефалозаври, аляскацефал харчувався переважно м'якою рослинною їжею. Раціон у такому разі складався з молодих гілок, листя та хвої. А також стиглих плодів.

Хто ж міг становити загрозу для аляскацефалу? Адже він, напевно, мав непогану швидкість пересування. У цих місцях виявлено троодони (Troodon), заврорнітолести (Saurornitholestes) та ще один неідентифікований дромеозаврид ("Dromaeosaurus albertensis"). Ці хижаки були добре озброєні та досить швидкі для полювання на аляскоцефала. Тим більше, що вони могли нападати групами.

З засідки міг з'явитися ще один хижий теропод, гроза навколишніх місць – шестиметровий тиранозаврид Нанукзавр (Nanuqsaurus). Якщо дромеозавридам теоретично ще можна було чинити фізичний опір, то у разі нападу дорослого Нанукзавра аляскацефалу могли врятувати лише рефлекси та ноги.

Види та історія виявлення

Нині відомий єдиний вид - Alaskacephale gangloffi , що є типовим.

Викопні залишки аляскацефалу було виявлено у 1999 році поблизу річки Колвілл на Алясці (США). Породи відносяться до стратиграфічної формації Прінс-Крік. Місце знахідки показане на карті з першоопису.

Єдиний виявлений екземпляр аляскацефалу (відповідно голотип) отримав ідентифікаційний номер UAM AK-493-V-001. Він є лускатою кісткою з характерними рядами конусовидних виростів – частини обрамлення бані. Аналогічне було у американського родича - пахіцефалозавра (Pachycephalosaurus).

Перший опис матеріалу у 2005 році зробив американський палеонтолог Роланд Ганглофф. Вчений припустив, що динозавр може представляти один із видів пахіцефалозавра. Проте, за його словами, матеріалу замало для точної ідентифікації.

Але вже наступного року виходить відома робота його колеги, Роберта Саллівана, де доісторичний ящір розглядається повторно. Автор зазначає деталь (звивистий шов між лускатою та квадратною кістками), достатню для виділення зразка в самостійний рід і надає йому ім'я Alaskacephale.

На початку статті ми пояснили родову назву аляскацефалу. Видове ж ім'я gangloffi дано на честь Роланда Ганглоффа, що першим зробив на світ науковий опис.

На цій карті ви можете побачити де проживав Аляскацефал:

https://dinosaurpictures.org/ancient-earth/view/Alaskacephale#66